Дозвільний документ, що його видавала окупаційна румунська влада Буковини в 1941-1943 роках тим чернівецьким євреям, яких вона вважала за потрібне залишити в місті як робочу силу. Основними інстанціями, які виписували такі документи, були відомство губернатора провінції Буковина та примарія (міська рада) Чернівців на чолі з Траяном Поповичем. З початку 1942 року примарія втратила право видавати авторизації, а документи, видані нею раніше, були визнані недійсними.
Примусове переміщення (вигнання, висилання, вивезення) людини або групи людей із постійного місця проживання в іншу місцевість чи країну. Масові депортації широко застосовувалися нацистами та їх союзниками в роки Другої світової війни в рамках політики “очищення” окупованих ними територій від євреїв та представників інших народів, яких вони вважали нижчими расами. Депортації єврейських мешканців з Чернівців розпочалися 13 жовтня і тривали до 15 листопада 1941 року. Всього за цей час з міста було примусово вивезено понад 28000 осіб.
Назва спеціальних районів, які створювали нацисти або їхні союзники під час Другої світової війни в межах територій окупованих ними міст чи сіл для ізольованого проживання місцевого єврейського населення. Життя в гетто нагадувало життя у в’язниці. Його мешканці були повністю безправними й дуже потерпали від нелюдських умов утримання, духовного і фізичного насильства, важкої праці тощо. Історія знає дуже багато випадків, коли перебування у гетто закінчувалося для його мешканців масовими розстрілами або відправкою у концентраційні табори для подальшого знищення. Термін “гетто” походить з італійської мови.
Шестикутна зірка, утворена з двох накладених один на одного рівносторонніх трикутників. Давня легенда розповідає, що такий знак був нанесений на щити воїнів юдейського царя Давида. Тому єврейською мовою (іврит) таку зірку називають “щитом Давида”. У новітній час шестикутна зірка утвердилася як один із національних символів єврейського народу.
Головна релігійна “книга” євреїв, єврейська Біблія, яка є джерелом інформації про найдавнішу історію єврейського народу, а також першоосновою його релігійної традиції. Слово “Тора” означає “закон”, “вчення”. Текст Тори друкують не тільки у формі звичайної книги. Для різноманітних релігійних ритуалів використовують рукописний текст, нанесений на спеціально оброблену, зшиту та скручену в сувій шкіру тварин – пергамент. Сувої Тори зберігаються в синагозі й використовуються для публічного читання в Шаббат і на інші свята. Право читати Тору для присутніх у синагозі мають тільки дорослі чоловіки, а також хлопчики після досягнення ними релігійного повноліття. За єврейською традицією воно настає в 13 років.
Окупована в роки Другої світової війни територія між річками Дністер та Південний Буг приблизно від Вінниці на півночі до Одеси на півдні, яку нацистська Німеччина передала під контроль своїй союзниці Румунії. Румунська окупаційна влада, яка проіснувала тут з початку осені 1941 року і до весни 1944 року, використала цю територію для розміщення сотень тисяч євреїв з Буковини та Бессарабії. Для цього було створено близько 200 гетто й таборів. Нелюдські умови утримання, а також фізичне виснаження від важкої праці стали причиною масової смертності. Всього за приблизними підрахунками в Трансністрії загинули 100-120 тисяч буковинських та бессарабських євреїв. Термін “Трансністрія” походить з румунської мови й означає буквально “задністров’я”.
Чернівецький адвокат румунського походження. Після німецько-румунської окупації міста в липні 1941 року був призначений керівником міської адміністрації (примарем). Як керівник міста він відповідав за виконання наказу про створення гетто з метою ізоляції чернівецьких євреїв. Разом з тим, він виступив проти вивезення євреїв з міста і переконував румунський уряд залишити в місті бодай частину єврейських мешканців. Як аргумент на користь своєї позиції він наводив потребу міста у кваліфікованих єврейських робітниках. Після прийняття урядом відповідного рішення багато чернівецьких євреїв змогли отримати “авторизації” з його особистим підписом, які врятували їх від депортацій у табори та гетто Трансністрії.
Будівля, у якій євреї здійснюють колективні богослужіння та вивчають релігійні тексти. За релігійними правилами споруда синагоги повинна розміщуватися у центрі єврейського поселення (кварталу), вивищуватися над довколишніми будинками і бути зорієнтованою на схід. У поселеннях з великою кількістю єврейського населення може бути декілька синагог. Термін “синагога” походить із грецької мови й означає“зібрання”.
Традиційний єврейський святковий хліб, який споживають у Шаббат (суботу) та на інші свята. Хáла випікається із шести сплетених у косу смужок здобного дріжджового тіста й найчастіше має продовгувату форму.
У перекладі з єврейської мови (іврит) означає “субота”. За єврейською традицією це сьомий день тижня, який присвячують молитвам і відпочинку. Тому в суботу заборонена будь-яка фізична праця. У цей день євреї відвідують синагогу, а також проводять час у сімейному колі. Невід’ємною частиною святкування є спільна трапеза за святковим столом, на якому обов’язково мають бути всі необхідні для відзначення цього свята елементи: суботні свічки, дві хáли, бокал для освячення вина (виноградного соку). Шаббат починається із заходом сонця в п’ятницю і триває до вечора суботи.
